На вшанування багатовікової  історії українського державотворення,
державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян
до державних символів Указом Президента України у 2004 році встановлено День
Державного Прапора України, який відзначається щорічно 23 серпня. Наш стяг є
одним із державних символів країни, відбиває національні традиції, ідентифікуючи
певну територію.
Наступного дня, 24 серпня, Україна відзначає День Незалежності,
найбільше державне свято. Воно встановлене на честь виняткової історичної події
– ухвалення у 1991 році Верховною Радою Української РСР Акта проголошення
незалежності України.

Державний Прапор України – це стяг із двох рівновеликих горизонтальних
смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини до довжини 2:3.
Державний Прапор є символом нашої країни, втіленням національної єдності, честі
та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.
4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор замайорів над
Верховною Радою України. 28 січня 1992 року Державний Прапор України
затверджений Верховною Радою України.

Витоки кольорів нашого Державного Прапора сягають доби Руського
королівства, коли синя та жовті барви позначали державу короля Данила у ХІІІ
столітті. Одна з перших згадок про поєднання синьої і жовтої барв на «гербових
прапорах» українських земель датується початком ХV століття. У Грюнвальдській
битві 1410 року воїни з Львівської землі йшли у бій під синім прапором із жовтим
левом, який спинається на скелю. У ХV столітті вже у Польському королівстві
гербом Руського воєводства (Львівська, Галицька та інші землі) продовжував
залишатися лев. Цікаво, що форми цього геральдичного знака могли були різними
– лев був і в короні, і без, зі скелею й ні. Проте кольори були однакові: поле щита –
синє, а лев і скеля – золоті. Після 1772 року частину західноукраїнських земель
було приєднано до Австрійської імперії. Давній знак із левом тимчасово вийшов з
ужитку.